Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
різьбити — (наносити на щось малюнок, візерунок різцем; створювати різцем скульптурне зображення), вирізьблювати, вирізьбити, вирізати, вирізувати, вирізати; карбувати, викарбовувати, викарбувати (на поверхні твердого матеріялу); мережа[и]ти, вимережувати,… … Словник синонімів української мови
вирізьбити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
вирізьбити — див. вирізьблювати … Український тлумачний словник
різьбити — [р із би/тие] бл у/, би/ш, биемо/, биете/, р із бл а/т ; нак. би/, б і/т … Орфоепічний словник української мови
різьбити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
вирізьблений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вирізьбити. || ви/різьблено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
вирізьблювати — юю, юєш, недок., ви/різьбити, блю, биш; мн. ви/різьблять; док., перех. 1) Чим небудь гострим, ріжучим робити візерунки, написи і т. ін. 2) Робити, виготовляти що небудь, висікаючи, вирізуючи з каменю, дерева і т. ін … Український тлумачний словник
різьбитися — и/ться; мн. різьбля/ться; недок. 1) Проступати, окреслюватися, вимальовуватися на чому небудь. 2) Пас. до різьбити … Український тлумачний словник
різьблений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до різьбити. || у знач. прикм. 2) у знач. прикм. З різкими лініями, чітко, ясно окреслений, вималюваний … Український тлумачний словник
різьблення — я, с. 1) Дія за знач. різьбити. 2) Мистецтво вирізування малюнка, візерунка на якому небудь твердому матеріалі; різьба (у 1 знач.). •• Худо/жнє рі/зьблення вид декоративно ужиткового мистецтва; оздоблення виробів з дерева, кості, каменю та ін.… … Український тлумачний словник
